Єпископ Кирило, Гіпатія та язичники

Єпископ Кирило був у кепському настрої. Причиною того були язичники. Вже чотири століття існувало християнство. Минулися часи, коли власті Римської імперії переслідували прихильників цієї віри, нещадно карали за саму згадку імені Христа. Створюються нові та піднімаються старі міфи та стереотипи.

Спочатку владарів Риму лякало те, що до нової релігії потягнулася чернь: раби, біднота. Імператор Константин першим з римських імператорів зрозумів, що християнство не загрожує імперії. Навпаки, проповідуючи покору і терпіння перед сильними Світу цього і обіцяючи за те вічне блаженство в царстві христовому, воно допомагало тримати народ у шорах, гнути спину на панів, без ремствувань на життя.

Старі ж язичеські культи не могли відігравати цю роль у масштабах величезної імперії. В очах широких мас вони виступали неприхованими захисниками інтересів рабовласників. Можновладцям потрібна була нова релігія. Не випадково римські імператори хотіли було насадити єдиний для всієї імперії культ — культ імператорів.

Та він не прижився, бо теж відверто служив інтересам панівних класів. Імперії потрібна була релігія, котра освячувала б рабовласницький лад, але водночас і втішала бідноту обіцянками прийдешнього щастя. Християнство було саме такою релігією. І імператор Константнії оголосив його державною релігією, поставивши на службу великій імперії.

Здавалось, віра Христа пустила міцне коріння. Та це тільки здавалося. Перед християнською церквою постали нові турботи і головна з них — боротьба з язичниками, які не хотіли приймати нову віру. Вони й далі молилися біля статуй Юпітера і Юнони, поклонялися богині мудрості Мінерві, шукали прихильності у бога морської стихії Посейдона.

На плечі Кирила, який уже четвертий рік очолював єпископат в Александрії, лягла нелегка ноша. Ві н робив усе, щоб утвердити християнство в цій провінції Римської імперії. Він ішов слідами свого попередника Феофіла, який не зупинився навіть перед тим, щоб знищити храм Серапіса. Та, незважаючи на найжорстокіші заходи, християнство приживалося важко. Давні язичеські вірування жили й далі.